Я скучив. Я так

Я скучив. Я так
дико скучив.
Сьогодні німий
листоноша
Приносив листа.
Ти мила, як
завше… і (о Боже!)
ти плакала!
Він пахне
сльозами. Не
плач. Я тебе дуже
прОшу.
Ти дуже
засмучена. (Він
розказав мені…
дивними
знаками).
Я тебе так
розумію. Погода
он і та
збожеволіла,
оскаженіла.
Ридає без
перестанку. Вітер
– рудий
хлопчисько –
стукав у шибку.
Я згадував. Як
струмом по тілу…
кожну клітину
щосили…
Зорі наші. І небо
чорне й бездонне.
І місяця срібна
скибка.
Все було нашим. А
зараз? Серця і
досі, як бум-бокси,
рипають.
І музика досі грає
у нашому ритмі і в
нашому стилі.
Але там…де ти…
там навіть
блазень, і той
плаче скрипкою.
А тут? Тут музика
тиха. Далеко не в
кожній душі і не в
кожному тілі.
Ти пиши, не
соромся. Я завжди
щасливий бачити
почерк твій рівний.
Приходь хоч у
снах. У платті з
атлАсу і в шовку
сяючих лілій.
На вулиці пафосно
світить ліхтар.
Неонове світло.
Якесь воно надто
дивне.
Ніжне, як ти. Це
перша зима, коли
ми не разом.
Зима… а погода –
осіння.
Я скучив. Я так
дико скучив.
Листоноша
мовчав
допиваючи
теплий чай.
Ти посміхаєшся
зорями. Я знаю. І
небо тепер твоя
рідна домівка.
Земля ж як
земля. Тут все як
зАвжди. Люди.
Втікай не втікай,
А час, наче пес, усе
доганяє, я ж знаю:
ми разом навіки.

©Андрій Гордун

1 коментар до “Я скучив. Я так

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


два + = 9

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>