Я тебе на війну проводжала –

Я тебе на війну проводжала –
Я тебе на війну провела…
На вокзалі солдати у потяг сідали,
Де кінцева зупинка – Війна…

Сонце лагідно в хмарах купалось,
На пероні гул, крик, метушня,
Ми й не довго з тобою прощались,
Бо згубила я десь всі потрібні слова…

Що сказати в тривожні хвилини?
І чи мають слова хоч найменшу вагу,
Коли ти розумієш, усвідомлюєш, знаєш,
Що він їде у пекло – туди, на війну!?

Це і так зрозуміло, що він має вернутись,
Це і так зрозуміло, що ти будеш чекать,
Але там… там сердита з косою гуляє,
Там снаряди і кулі швидше думки летять!

Голосити і плакати – певно що марно,
Не поможуть благання, погрози, мольби.
Він іде добровільно – вперто, тихо, спокійно,
За велінням та поликом серця й душі!

Поїзд рушив з перону, я пішла із вокзалу,
Крає серце та душу лиш думка одна:
Я тебе на війну проводжала –
Я тебе на війну провела…

07.06.2015
Світлана Пазиченко ©

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + = чотирнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>