Я вас люблю. Чому? Не знаю.

Я вас люблю. Чому? Не знаю.
Та тільки кров моя пече
і в жилах муку розливаю,
мов синє золото очей…

Я вас люблю, моя омано!
О шуми вашого манто!
Я вас люблю так ніжно й п’яно,
так, як не любить вас ніхто.

Не знаю й сам, чого я хочу.
Шумлять весною дерева…
Як пригадаю ваші очі,
стає важкою голова.

Померлі квіти по дорозі
хтось розгубив уже давно.
Я зустрічаю вас на розі,
коли ви йдете до кіно.

А за вами він, непман поганий,
у нього зуби золоті.
І віє солодко і п’яно
за вами “Льоріґан Коті”…

А небо чорне і порожнє…
Там тільки вітру шум і гнів!..
Невже, невже забуть не можна,
що вийшов я з робітників?

Мені падучою зорею
так жалко жить серед образ!
В кіно трюмо і лотерея
для тих, що йшли на смерть за нас,

а з ними й я… Прощайте, квіти!
Я вже не той, я вам чужий.
Мені лиш плакать і жаліти
та кликать Інн або Марій…

О, почекай, моя омано!
Дай слухать шум твого манто…
Я вас люблю так ніжно й п’яно,
так, як не любить вас ніхто.

Рида рояль і голосами
кричить: – Цілуй її, цілуй!.. –
Беру квиток і йду за вами
у ложі бархатну імлу.

Це тільки сон. Це я в нестямі
і плечі, й губи зором п’ю.
Це ти французькими духами
змутила голову мою!

А на екрані жмари бурить
аероплян і мчить земля…
О, скільки, скільки біля муру
таких, як ти, я розстріляв!

Але чому ж, коли на очі,
на сині очі гляну я,
так божевільно кров клекоче
і серця не спинить ніяк…

Володимир Сосюра

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 8 = один

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>