Я з міста, де каштани квітнуть, так як ніде у світі,


Я з міста, де каштани квітнуть, так як ніде у світі,
Де буква “Д” у ромбі – перша серед інших літер,
Де видно вранці, як Сонце обіймає вітер,
Де наче панцир мій біло-синій світер
Ми падали настільки низько, що аж соромно,
Та “Олімпійський” із командою все ділить порівну,
Трибуни ловлять імпульс, тримай удар, як Роккі,
Лиш пара кроків до Олімпу, пройшло п’ять довгих років
І знову м’яч, наче живий, тріпоче в сітці,
І знову серце біло-синє калатає в грудях,
Ми так давно з тобою не були на верхівці,
Але я впевнений, що цього року точно будем!
Ми віримо у це – і далі будемо,
Без віри будь-яка людина це просто опудало,
Вірний традиціям, я вірний їм змолоду,
Прийшов час повернути до столиці золото!
Я вболіваю за Динамо? – Ні, я хворію ним!
І тисячі підуть за нами через вогонь і дим!
І тисячі піднімуть руки, всі як один!
На березі Дніпра залишимо свої сліди!
Що означає бути біло-синім, розкажи?
Значить боротися щосили, навіть якщо лежиш,
Характер наче бутса – він також весь в шипах,
І не діждуться, хто хотів, шоби наш стяг упав
Ми хворі цим, і це реально епідемія,
Зірки над ромбом, як дороговказ, який веде мене,
Ніколи ще ми не здавалися без опору,
Згоріти вщент, щоб відродитись з попелу
Я вболіваю за Динамо? – Ні, я хворію ним!
І тисячі підуть за нами через вогонь і дим!
І тисячі піднімуть руки, всі як один!
На березі Дніпра залишимо свої сліди!

Автор: Миша Рыбкин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири − 2 =