Я закохана в неї.Я більше не можу тримати

Я закохана в неї.Я більше не можу тримати
Цей страшний і тяжкий, цей мерзенно брудний тягар.
Серед її сухості, диспутів й вічних чвар
Я дивлюсь на неї й відчуваю себе приматом,
Примітивним приматом, що втратив свій вічний шарм.

Я кохаю її. І у наших одвічних диспутах
В аксіомах правди моєї й її брехні,
Я енергію продукую, коли у сні
Буденності, доля милостиво шле її
Усмішку, мов найазартніші іспити.

Я кохаю її.Тонке сяйво її очей,
Її грубість та нездійсненність її добра,
Коли зустрічі шанс не наблизився ще до нуля,
Я шукаю її, самотню
В дощі речей.

І знаходжу.І мрію про ще одне “прощай”,
Краплю масла в вогонь, істерики кислий крик,
Хай кохання виправдовує мій юний вік
Лише ти поряд будь
І живи, і мене вітай.

Щоб щодня смс нове зривало дах,
Й милувалась вкотре профілем гордим твоїм
І хто знає
За стіною цупких пелерин
Може, теж ти чекаєш мене
Як сонце – птах.

Автор: Анна Швецова

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + = чотирнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>