Я закохана в неї.Я більше не можу тримати


Я закохана в неї.Я більше не можу тримати
Цей страшний і тяжкий, цей мерзенно брудний тягар.
Серед її сухості, диспутів й вічних чвар
Я дивлюсь на неї й відчуваю себе приматом,
Примітивним приматом, що втратив свій вічний шарм.

Я кохаю її. І у наших одвічних диспутах
В аксіомах правди моєї й її брехні,
Я енергію продукую, коли у сні
Буденності, доля милостиво шле її
Усмішку, мов найазартніші іспити.

Я кохаю її.Тонке сяйво її очей,
Її грубість та нездійсненність її добра,
Коли зустрічі шанс не наблизився ще до нуля,
Я шукаю її, самотню
В дощі речей.

І знаходжу.І мрію про ще одне “прощай”,
Краплю масла в вогонь, істерики кислий крик,
Хай кохання виправдовує мій юний вік
Лише ти поряд будь
І живи, і мене вітай.

Щоб щодня смс нове зривало дах,
Й милувалась вкотре профілем гордим твоїм
І хто знає
За стіною цупких пелерин
Може, теж ти чекаєш мене
Як сонце – птах.

Автор: Анна Швецова


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − 6 =