Я знов торкаюсь твого тіла,наче вперше.

Я знов торкаюсь твого тіла,наче вперше.
Хоч знаю,що востаннє…і нехай.
Я заціловую тебе,на мить завмерши,
Наповнюю жагою через край.

Вуста вустами затуляю на пів-слові.
Я знаю,це закінчиться…нехай…
І моє тіло із твоїм в шаленій змові.
Кохай мене,хороший мій,кохай…

Я загорну тебе в красу свою жіночу,
І заведу в такий жаданий рай…
Я знову ніжністю зморити тебе хочу-
Останній раз,останню ніч…нехай…

Ми завтра знову розминемося так швидко,
Як в небі реактивні літаки.
Пірветься знову почуттів шовкова нитка,
Яку ми вже не зможем віднайти…

Остання ніч,неначе сон-пройде в моменті,
І я без тебе знову залишусь.
Як попелюшка в позолоченій кареті,
Яка перетворилась на гарбуз…

Я ще зустріну у житті таких хороших,
На щастя,або може на біду…
Я ще шукатиму колись на тебе схожих…
Хороший мій…я знаю…не знайду…

Автор: Надя Ковалюк

Східна поезія

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− п'ять = 0

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>