Як часто я задумуюсь над тим,


Як часто я задумуюсь над тим,
чи є на світі люди незамінні…
Якщо немає,то з яких причин
я згадую про тебе щохвилини?

Людське життя – найбільше із чудес,
це подарунок,з чорно-білим бАнтом,
та хтось післав любов нам із небес,
щоб на землі її коронувати…

Ми бігли стрімголов в її полон
і піднімали білий стяг без бою.
Якби ми знали,що своїм пером
життя підпише вирок тій любові…

Як у боях без правил,нас життя
так каверзно жбурляє на коліна.
Як все-таки багато запитань
до нього є у кожної людини.

Чому перетинає два шляхи,
які ведуть до різних континентів?
Навіщо прокладає нам мости,
щоб потім із лиця Землі їх стерти?

Якби ми знали хоч одну з причин,
чому нам не судилось бути рАзом…
Складали щастя з тисячі частин,
а врешті-решт не вистачило пазлів.

Якби ми знали,що любов – це те,
що може розтопити Антарктиду…
Якби ми знали,що не всіх людей
в житті так просто можна замінити…

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + 1 =