«Як ти без мене?…»

«Як ти без мене?…»

Як ти без мене?… Там, за небокраєм,
За смугами підйому літаків.
Не треба кави. Обійдуся чаєм,
Без тебе серце хворе поготів.

Як твоя пам’ять?… бо моя байдужа,
І думати геть зовсім не дає.
Мій неймовірний. Згадую, примружусь,
І радість поверх серця переллє.

Тих десять днів в полоні божевілля,
До краю подолали міражі.
Два наших дні ранкового похмілля,
Сп’янілих тіл від дотиків душі.

Цілунок в щічку… Особливо ніжно.
Тебе шукала сотнями рядків.
Цей час з тобою так летів поспішно,
А вже без тебе – наче скам’янів.

Як ти без мене?… Я нап’юся чаєм,
Сп’яніла пам’ять забирає сон.
Дивися, милий: сонце зустрічаєм
Сплетінням долі, дотиків, долонь.

Дивися, зорі нам цілують небо,
Дороги наші зводячи в одну.
Так буде, знаю. Сумно тут без тебе,
І навіть чай зі смаком полину.

21.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
Альбіна Смолянська. Поезія для душі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 1 = нуль

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>