Як це, для жінки чекати солдата?

Як це, для жінки чекати солдата?
Лист не напишеш, немає адрес…
Їх не доб”єшся в наш час в військоматі.
Вірить лишилось й чекати чудес.

Серце ледь б”ється… не в зоні мобільний…
Звістки чекаєш не день – місяці!
Жила любов, коли був він цивільним,
Й зараз любов, коли зброя в руці.

Палять до болю і спогади й фото…
Ночі безсоння… все валиться з рук…
Їх тисячі там, на східному фронті…
Нас тисячі, хто чекає їх тут.

Не пересилиш ні сліз, ні тривоги.
Розпач бере, як не явиться в сни!
Скільки ще буде між нами дорога?
Тиждень чи місяць? Чи час до весни?

Хочеться рідні почути вже кроки
І те, як зве тихо так на ім”я…
Марші воєнні стрекочуть сороки,
Роситься кров”ю багата земля.

Гірше немає ніж просто чекати
Й Бога молить, щоб зостався живий!
Хочеться навіть самій зброю взяти
І позабути, що вчили “Не вбий”.

Як сил знайти, щоб це все пережити,
Всю ту пільму, що війна прирекла?
Знову зустрітися і долюбити,
Щоб в Україні мир й воля була.

Як це, для жінки чекати солдата?
Жити, терпіти й не падати духом?
Бога молити, щоб зброя й граната
Не зачепила твого відчайдуха.

© Іванна Піхун

Іванна Піхун_poetry

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− один = 5

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>