Є тиша, що звучить гучніше слів.

Є тиша, що звучить гучніше слів.
Є очі, що подібні океанам.
Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів
І час вже не лікує його рани.

Є небо для людей – одне на двох,
Є губи, що забути неможливо.
Серця в яких одвічно живе Бог
(Вони, напевно, в світі – більш щасливі).

Є люди, у яких бурхлива кров,
Мов хвилі моря в миті передгроззя.
Хтось жодної не знає з молито́в,
А інший – в них тамує свої сльози.

Є слово, що гостріше від ножа
Довірливі серця криваво ранить.
Буває черствим хліб, бува – душа.
Але йому й такому дехто радий.

Є відчай, що болить до німоти.
І радість, що осяює пів світу.
Є очі, які не переплисти.
Потонеш в них, хапаючись за вітер.

Є ча́су плин. Йому нема кінця.
Любов, яку молитви окриляють.
Й душа… Вона невидима серцям.
Та видно їм, коли її немає.

Автор: Діана Гальченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 − = п'ять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>