З Україною в серці навіки,

З Україною в серці навіки,
Бо безмежна до неї любов,
Як нестримні, розбурхані ріки –
В них я бажану радість знайшов.

У колоссі, що вітер гойдає,
Он у небі кружляє лелека,
А цвіркун десь у травах стрибає –
Його чути ще навіть здалека.

А калина напившись доволі
Дощових, прохолодних краплин
Розсипала на землю поволі –
Пишні грона терпких намистин.

Найвродливіші все ж українки,
Їх потрібно весь час цілувати,
Не знайдете у світі ще жінки,
Щоб доводилось так працювати.

Моя рідна, квітуча, єдина,
Я не зраджу тебе, не зречусь,
Я за тебе, моя Батьківщино –
Завжди в храмі Господнім молюсь!

Автор: Павло Старух

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три + = 7

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>