Забери мене, милий, вкради мене


Забери мене, милий, вкради мене
З суспільства брутальних мужчин.
Не була я такою вразливою,
Як тепер, бо цей світ зшаленів.

Забери мене, сонце, сховай мене
Від жорстокості в тихім раю,
Де немає нічого брутального,
І байдужості де не знайду.

Забери мене, любий,врятуй мене.
Я не сильна, я втратила міцність,
Я боюсь цих людей обайдужених,
Без душі, без моралі, без вірності.

Дорогий, ти вкради й не вертай мене.
Я сама в цьому світі холодному,
Де всі люди не милі й не лагідні
І байдужі до один одного.

Автор: Ksenia Bovkun


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + = 11