Заплуталась душа поміж рядків.

Заплуталась душа поміж рядків.
Не пишеться…Не мріється…Не спиться.
А спогади все туляться до серця
і крізь шибок бліді прозорі скельця
римує ніч уривки моїх снів.

Причиною усіх моїх карань
є ти – такий близький і незабутий,
крізь сни дощів, ночей болючі пута
приходиш, щоб у кОтрий раз побути
в рядках моїх до зарева світань.

Я не скажу, що так тебе люблю,
щоб безрозсудно жертвувати снами
і все, що бУло світле поміж нами
оберігати серцем і руками
від іскор ще гарячого вогню.

Горять мости…Горять усі мости,
зачинено давно останні дверці
до всіх закутків стомленого серця
і нитка долі рветься, рветься, рветься,
кінці свої вплітаючи в рядки.

Та лиш тоді, як попіл від мостів
розвіється байдУжими вітрами,-
до спогадів, що будуть поміж нами,
я доторкнусь холодними губами…
і більше не писатиму віршІв…

© Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 − = два

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>