ЗАТИХНЕ

ЗАТИХНЕ

коли весна добирається з пункту А в пункт Б,
щоб вислухати всіх, хто пережив цю зиму,
я не сповідаюся, що відпустив тебе.
а тому прости мене.

навіть крихітні листочки проростають так,
ніби пам’ятають себе у славі та красі.
переповнена по вінця весна – пуста,
тисячу разів!

щоб на тисячу перший – і я усвідомив,
що намолену рану самотужки вигоїв.
це – як підібрати слово й принести додому,
а воно не дихає.

світ переповнений примарами речей,
які поступово канонізуються у віршах.
ти лишаєшся опіком, який не пече.
але Господу видніше.

Він собі думає: зроблю отак і отак.
саме так воно й виходить, і навіть краще.
я без тебе став хорошим… – я найкращим став!
от тільки – нащо?

щоб не втілився примус, в якому мушу
перейматися зіркою на небосхилі
чи північним вітром, що плутає пушту
і суахілі.

в цю пустелю літери набиваються піском,
перекочуються в долонях, не тримаються купи.
чи не краще бути паяцом – П’єро, Шико, –
щоб кривити губи.

і сміятися в лице – просто так, без причини:
безпричинних і вірші не вгамують весною.
кожен голос затихне,
кожне слово спочине –
зі мною.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять + 1 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>