Здається, все прямує нанівець.


Здається, все прямує нанівець.
Від листопаду тхне лише нудьгою.
Холодна кава, зошит, олівець…
Самотня я сумую за тобою.

Ілюзія кохання і вірші –
Це все, що береже мене від стресу.
На клаптик твого серця і душі
Назавжди пролилось гірке еспресо.

Свідомістю керує кофеїн…
Тобою буду дихати і жити,
Ніколи ж не назву тебе своїм…
Твою любов потрібно заслужити.

© Света Захарчук ( Svetok )


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + два =