ЖИТИ ДО ОСТАННЬОГО

ЖИТИ ДО ОСТАННЬОГО

Тепла куля залетіла прямо в серце
Що не так…кому я завинив?
Я не вірю, що воно тепер не б’ється…
Це неправда! Я ж за тридцять недожив…

Ну ж бо, стукай, що ти як маленьке.
Не дозволю зупинитися, не спи!
Ти подумало про батька і про неньку?
Ти забуло рідну хату і степи?!

Не холонь! Я мало бачив…мало дихав.
Я закоханий, вона цього не знає.
Не ламай цей романтично-ніжний вихор.
Хочу жити, я потрібен, я не зайвий!

Це неправильно, куди дивилась доля!
Де ті янголи! Почуйте, поможіть.
Задля миру я поклав на землю зброю!
Але серце кровоточить і болить…

Тільки марно, вже нема зв’язку із тілом.
Потихеньку віддаляється душа.
Синя зірка угорі замиготіла.
України син, її палке пташа.

©Ткач Ольга

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 4 = три

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>