Життя пульсує, щосили б’ється ,


Життя пульсує, щосили б’ється ,
і заживають минулі рани.
Невже ж у людей немає серця,
що вже стають вони ворогами?!

Життя біжить, як кров по венах,
і серце продовжує битись.
І всі ми граємо на своіх сценах.
І маємо маску, щоб від інших закритись.

Життя іде, і ми ідемо…
Легким, безтурботним воно нам здається.
Та вже від правди ніде не втечемо:
Не ми— то життя— не має серця.

Автор : Лена Сирык


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ шість = 8