Зранку – кава, порожній погляд,

Зранку – кава, порожній погляд,
І одвічна пекуча втома.
Наче в казці, усе по колу –
Дім, робота, проблеми, голод.
Все, як було – учора, завтра,
Не важливо… Ну і нехай.
Де брехня тут, а де тут правда…
Допиваю холодний чай.
Розкажи мені, що ти знаєш?
Я така ж, як усі? Невже?!
Я обожнюю рух по краю,
І не візьму до рук чуже.
Метушня підриває мізки,
І затягує в свій клубок…
Я вмикаю нові плейлісти,
Відрікаючись від думок.
Та до неба – лиш тільки погляд…
А до краю – лиш кілька слів.
Зранку кава, пекуча втома,
І безжалісний подих снів.
Розкажи мені, що ти хочеш?
Підкажи мені вірний шлях…
Серце щось там собі шепоче,
Я не чую його… На жаль.

© Inna Омут, 2014

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = одинадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>