***


***
І все ж у світі панувальник бруд –
Діаспора брехні і погляд скоса.
Буть чесним й сильним – це найтяжчий труд,
Чому ж ви, люди, встромлюєте носа?

Це епопея найсильніших серць.
Ця казка створена лише для болю,
Бо кожен з нас – поборений борець,
Що ворогу здолать себе дозволив.

Напризволяще кинуті слова оті,
Напризволяще кинуті колись дороги.
Якщо ви, люди, зовсім не святі,
Чому ж тоді ви згадуєте Бога?

І все ж у світі панувальник бруд,
А королева – зрада, зрада, зрада!
Мене колись покинуту знайдуть.
Що, як не треба? Я так, може, й рада.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять − = 3