а мені би хоч трішки неба,


а мені би хоч трішки неба,
поруч з небом завжди є вічне,
що людині для щастя треба,
і чи є щось від смутку гірше?

тоне біль у ранковій каві,
зійде сонце – печаль погасне,
жаль, що часто думки лукаві
закривають від нас прекрасне.

зупинись! подивись навколо,
і щодня протирай люстерце,
відучись говорити вголос,
хай за тебе говорить серце.

© Яна Цикнева.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + чотири =