А в нього серце із сотень Галактик, із нескінченних сузір’їв,


А в нього серце із сотень Галактик, із нескінченних сузір’їв,
В нього є те куди важко дібратись, не доторкнувши настроїв.
Тих, в яких осінь безглуздо губилась, бо відчувала кохання,
Там, куди я запізнилась, в декілька років чекання.

Пила портвейн і писала листи, ніби відчула – він поруч,
З криком вривалась в обійми зими,вибивши вікна власноруч ,
Щось залишалось , а щось «до весни», мрії, як той вогник віри,
/Барви осінні у мене в душі, інші злітали – у вирій/…

Я залишала сліди тротуарів, мокрих плащів, дивних скверів,
Хтось і вигадував власне вірші із недотлівших паперів…
А в нього серце, мов крила сюжетів,про незавершені зорі,
Дивимось в небо закутавшись в дощ і вже здається ми хворі.

…/Як же я довго чекала тебе, сіяла сни в млосну безвість,
Як же я довго чекала тебе, аж цілих сім, вісім, десять/….

Алёна Линская


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− п'ять = 3