асфальт вже вкотре повниться дощами


асфальт вже вкотре повниться дощами
веселка знов розкрає навпіл небо
байдуже,яка відстань поміж нами-
тримай мене міцніше біля себе

та поки блискавка ще світить по шибках
що сумніваєшся, чи в сонці є потреба
мені спокійно.я в твоїх руках.
тримай мене міцніше біля себе

хай змиє все! хоч із підмурків щебінь
для щастя свого необхідне матиму
тримай мене міцніше біля себе.
і я тебе також триматиму

Автор: Віка Моспан


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = один