Часто кажуть, що солдати не вмирають,


Часто кажуть, що солдати не вмирають,
Що їх душі ще живуть на небесах…
Що ж сказати, як ще більше догорає
Безневинних, випадкових … не в боях?

Полягло вже скільки під чужим снарядом?
Під нещадним, грізним обстрілом осель?
У відкрите наше серце цілять градом,
Збайдужілі до утрат усіх й смертей.

Під вогнем нещадним спокій вигорає…
Сон втікає через вибиті шибки…
Як тікати? Де зостатить? Тут стріляють!
Розривають все нажите на шматки!

Вже скількох в своїх авто застала куля?
У дорозі? Здома? В школах? На віки!
Замовчала на гіллі стара зозуля,
У майбутнє вже не лічить їх роки.

Скільки гідних свої голови схилили
І спочили за ввесь час одвічним сном?
Безневинних, випадкових у могилах
Відспівали під церковний дзвін-канон…

Часто кажуть, що солдати не вмирають,
Їхні душі – це у небі журавлі…
Та в звичайних… випадкових… теж стріляють
В цій нещадній та невизнаній війні.

.. .. 2015р.

©Іванна Піхун


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ чотири = 7