…Чи варто повертатись до колишніх? –


…Чи варто повертатись до колишніх? –
Я запитала в себе ось на днях…
Мабуть, питання було навіть лишнім –
Звичайно, ні, – скажу тепер… Однак
Душа таку погану звичку має –
Вона минуле добре пам’ятає,
Вона гортає в пам’яті ті миті,
Що щастям були перелиті…
І захопившись спогадами слізно,
Шепоче: «Поверни його – не пізно!»
Але дарма, усе було даремно,
Поклик душі підвів мене нечемно…
Той, хто залишив раз, залишить вдруге,
І той, хто зрадив,…зрада іще буде!
Той, хто сказав «люблю», «кохаю» іншій,
Не стане щирим вже ніколи більше!
І не потрібно говорити ніби,
Той, хто кохає, все пробачить враз,
Що помилитись кожен може з нас,
Що треба другий шанс, що треба віри!
Не хочу чути ані слова – досить!
Яка любов? Які тут почуття?!
Колишній – ні! Хоч голову ще зносить…
(Але ж таки ще є та голова…)
Чи варто повертатись до колишніх?
Я твердо свою відповідь скажу:
Якби було кохання, навіть більше,
Тоді б «колишнім» він мені не був…..

Ганна Дудник


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − = чотири