Дитинство


Дитинство

Минає все, час не повернути,
Якір піднято, напрямлено вітрила.
Плачу, бо зовсім не збагнути,
Куди ж подіто мої крила?

Від спогадів моя душа палає,
І сонце гріє так приємно.
Я вірю, що весна буває,
Це з пам’яті дитинства невід’ємно!

Сховалося, як казка на світанку,
Зайчик, що без сонечка не грає.
Кожну мить ціную без останку,
А зараз на душі сумно буває…

А згадую і татову рибалку,
Й кулінарні мамині уроки.
Казку про чарівнішу русалку,
І як робила свої перші кроки.

Я часто згадую дитинство,
Від спогадів душа бринить.
Роки, як порване намисто…
Живе у серці кожна мить!

Автор: Валерія Скубій


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 6 = десять