Дівчинко, виткана з чорних мережив,


Дівчинко, виткана з чорних мережив,
Тримайся подалі од його берегів.
Там люди більше нагадують нежить,
Там у снігах не зшукаєш птахів.

Дівчинко, люба, так холодно тут,
Попіл вкриває його землі полюси.
Він живиться соком чиїхось отрут,
А ти крила свої тихенько носи.

Дівчинко, мила, його берег ворожий,
Тут залежні від простору, тиску
Й повітряних хвиль, а кожен прохожий
Благає змінити свою прописку.

Дівчинко, сонце, ти – наша остання зброя,
Де би душу твою не носило червневу,
Ми підем, ми підем за тобою,
Аби врятувати усмішку вишневу.

Дівчинко, виплекана жовтим раєм,
Я молюся за тебе у небо таке голубе:
Куди б ти не йшла, хтось на тебе чекає.
Завжди приходь до тих, хто чекає тебе.

Автор: Ірина Манжос


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− два = 2