Дні стікають, мій хлопчику…


Дні стікають, мій хлопчику…
ВОрон із розмахом креслить
чорні кола над степом,
де тихо шумить ковилА.
І лиш тіні беріз миготять у пітьмі –
наче жезла –
ніби хочуть спинити невпинне наближення зла.

А у селах вчорашніх
сьогодні відспівують пущі
тих, чиї голоси обірвав передчасно Аїд,
й журавлиним ключем східний вітер несе їхні душі,
показавши дорогу у інший,
незвіданий світ.

Ти запрошення в пекло отримав
в той день, коли й зброю…
Кілометри доріг знов намотує гучно кардан…
Над тобою – Господь,
та диявол такОж над тобою,
і в чиїх ти сьогодні руках
ти не знаєш вже й сам.

Тиша й страх ходять поруч,
твій спокій крізь пальці сочиться,
і хоч віри зі ста – залишився відсоток один –
затискає кільце найлютіша у світі вовчиця,
і дорога назад
приведе її просто в твій дім.

Розкроїлася вись,
пеленою лишились в зіницях
твої пошуки правди, і знову лягли набакир.
І несеш ти свій хрест,
не сутулячи пліч, українцю…
Бо крім тебе, мій хлопчику,
нІкому втримати мир.

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ сім = 8