Хіба ж то думалось, матусю, що війна…


Хіба ж то думалось, матусю, що війна…
Що заберуть мене Вкраїну боронити,
Що доведеться мені кров свою пролити,
Чия ж, матусенько, у тому є вина…

Не плач, рідненька, що поліг за волю,
За Крим, Луганськ, за Харків і Донецьк,
Ой, скільки ж тут жалю і сліз, і болю…
Багато з нас не стане під вінець…

Не плач, хороша, я дощем проллюся
На рідний двір, на сиві твої скроні…
В спекотний день я гіллям прихилюся
І сонця променем пірну в твої долоні…

© Таша Малиновская, 2014


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 8 = один