хвилі


хвилі

люди – всього лиш сон великого Вішну –
наше буття живе на його повіках.
зовсім не скоро квітом рожевим вишні
переконають знову пишатись світом.
Вішну – то наша доля, то наша правда,
він пропливає всесвітом у дрімоті.
зовсім не скоро вернеться все до ладу,
тишу розіб’ють зовсім не скоро ноти,
ноти казкових вулиць, веселих співів.
Вішну пливе і бачить маленькі тіні.
тіні – то ми, що міцно тримають вії,
вії верховного бога – свою надію.
поки у Вішну очі міцно закриті –
всі ми існуємо, наче струна бринить.
все ж таки щось не добре у цьому світі,
тільки заходь, будь ласка, у мої сни.

Автор: Варвара Поднос


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 9 = дванадцять