І черстві, і колючі бур’яни


І черстві, і колючі бур’яни
Розляглися у власній душі.
Я в твої півпорожні кармани
Знов вкладаю любовні вірші.

Це безглуздо, я знаю, і дуже.
Та потоком буденним стрімким
Хоронити любов оцю мушу
І ховати у серці своїм.

Це тепло приховане – втеча,
Ці пісні – порожнечі вогні.
Я так хочу тримати за плечі
І глядіти в очі сумні.

Мої друзі – то є силуети,
А печаль – відрада, мабуть.
Я чекаю, поки ті сонети
У карманах твоїх оживуть.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ п'ять = 13