із твоїх пробач збудувала великий будинок


із твоїх пробач збудувала великий будинок
сховалась у ньому й вимальовую новий сюжет,
де кожна прожита щасливо хвилина
злітає у небо й складається у хребет
морської тварини, що вірить у світло
ще чистих і вірних дивних сердець
котрі не забруднить попіл із вітром
минулого місця, забутого десь
у темних підвалах і вулицях міста
спотвореного посмішками недолюдей,
що тріщини роблять у небі навмисно,
рахуючи біль, неначе курей
і вносять у список оцінки вчорашнім
за каву у ліжку, за пиво і секс
складають до прірви, тих, що пропащі
а кращих здають на еліксир для чудес…
хребет у тварини міцніший й міцніший
ось поруч з’явилась подібна одна
я з твоїх пробач зробилась сильніша
і з іншого світла знов ожила…

Автор: Марина Однорог


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 7 = п'ятнадцять