Кажуть, десь між двома блокпостами


Кажуть, десь між двома блокпостами
Тліє вічність від пекла до раю.
І усім залишатися б осторонь,
Та терпіння дійшло до краю.

Кажуть, люди помруть від депресії,
І від куль, і від браку коштів.
Кажуть, більше не платять пенсії,
Майже рік не працює пошта.

Кажуть, там позрікалися прапора,
А без прапора жити не вміють.
Не родини тепер там, а табори,
Що від куль затуляють надію.

Кажуть, смерть заховалась за спинами
Добровольців з рожевими лінзами.
Сил не має хворіти новинами.
До весни не будіть телевізори.

Таміла Дорошенко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + = 9