Кіт / Вигуки


Кіт / Вигуки

У мене стільки до тебе слів,
Але всі переважно вигуки,
Ніч, як чорний смолистий кіт,
Спиною до неба вигнутий,
З темною шерстю і
І довгим хвостом,
Рухається собі
Автостопом,
Злизуючи з неба
Зірки
Мов з кахелю молоко.
На тобі ниток клубок,
Лізь разом з ним
В мій смугастий мішок,
Перебігай на ту сторону
Землі,
Будеш кресати на річці
Лід,
Хай тече й називається
Кригою,
У мене стільки до тебе слів,
Але всі переважно вигуки.

Автор: Мирослав Гончарук-Хомин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− п'ять = 4