«Коли навколо ні душі»,


«Коли навколо ні душі»,
І «Друг» забув «Твої зелені очі»,
Я нагадаю, що «Просто мені»,
Твої «Обійми» необхідні серед ночі.

Коли ж «На небі» будеш «Моя мила»,
Чи ступиш крок «На лінії вогню»,
Я огорну «Тінь твого тіла»
І «Вище неба» тебе, «Сонце», підійму.

Я не дозволю здатися «Без бою»,
Збуджу «Джульєтту» від міцного сну.
Ти пам’ятай, що я завжди «З тобою»,
Що, « в тобі втоплю я свою весну».

Автор: Віка Мозуль
2014


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + два =