Коли я стану мамою


Коли я стану мамою

Настане час і в мене буде доця,
Схожа на мене – дві каплі води.
Сидітиме поруч, посміхнувшись до сонця –
Непомітними стануть різниці роки.

Кругленька, смішненька, ще й кароока.
І кучері ляжуть на тонесенькі плечі.
Як говорить – щебече, як весняна сорока,
Цілий день, поки сон не навіює вечір.

А сміятися буде, та й геть від усього,
І трошечки ротик завжди навскоси.
Довгі війки аж неба сягають самого.
Білошкіра на личку, мов цілунок роси.

Характером вдасться маленька у тата,
Здібність до співу доня теж перейме.
Татів погляд на вогники чарів багатий.
А на щічки Бог ямочки їй покладе.

Будь-що лише б тільки вона не хотіла,
(Догоджати тут надто не гоже хоч теж)
Для доні зробити мама завжди зуміє –
Для кровинки в бажаннях не буває обмежень.

Колись, доню візьму за малесеньку руку.
І спомин про вірш, мов бджола, промайне.
Але, пишучи зараз, ставлю вже запоруку,
Що життя проживе лиш не як я своє.

© Зоряна Лобода


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 + = десять