Крапка!


Крапка!

Люба, ну це точно крапка і аж ніякий не зворот.
Як би ти не старалась, доля його не виділила комами.
Зійди вже з прямої дороги за другий правий поворот:
Минулого звідти не видно, а щастя там ходить тоннами.

Ну що ж тобі, люба, ніяк не втямки,
Що подвійне минуле, хоч і заново, та це не майбутнє.
І якою б новою не була течія старої ріки,
Памятай, що дно там завжди каламутне.

Автор: Solomia Shylinska


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + 2 =