Лист із неба


Лист із неба

Пробач мене, мамо! Тебе я покинув,
Полинув в далекі, незнані світи.
Дізналась, що син твій єдиний загинув.
Щоночі читаєш тепер молитви.
Клянеш ти жорстокую долю й питаєш:
“Чому саме він, за що ж мені це?”
І лиш уві сні ти мене обіймаєш,
І бачиш усміхнене сина лице…
Ти хочеш до мене? Не треба, зарано!
Благаю я, люба, ти тільки живи!
Побачиш, що син твій помер не задарма:
Імперії зникнуть, і згинуть кати.
Загарбників мрії на тлін розіб’ються,
Відродиться слава Вкраїни в бою.
Й мільйони сердець мені усміхнуться,
Бо я боронив Вітчизну свою.
Я знаю, що зміни вже не за горами,
І скине народ наш криваве ярмо.
Не буде панів вже ніколи над нами,
Й зітреться із душ наших рабське тавро.
Пробач мені, ненько, що вже не вернуся,
Що вже не скажу я ласкаво: “Привіт!”
Ніколи до тебе я вже не озвуся.
Лишаю тобі я лишень заповіт:
Живи кожен день, живи кожну мить,
Вдихаючи повні легені свободи.
За неї боровся, за неї й поліг,
Бо щастя хотів я своєму народу.

Автор: Ганнуся Партизанка


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім − = 1