<Плач>


<Плач>

Десь птах височіє осінньою
міжгалактичністю.
Верхівки дерев підмітають пилюку
зірок.
Як чорт, посміхається бум релігійних
дотичностей.
Богами ридає пірат одноокий —
перо.

Заляпана tabula rasa хиткими
владиками.
Від політеїзму формується мій
теотроп.
Єдине піратове око виделкою
виколю —
Із ницим безбожником тихо глушитиму
ром.

Стежками трагізму і хащами древнього
лісику
Розбиті, п’яненькі підемо з піратом
удвох.
У вічах у кожного нового стрічного
бісика
Зневірено жевріє кимось покинутий
бог.

Над віником лісу (трепетами, родом
акації…)
Пригнічену пташку ганяє керований
дрон.
Стоока заходиться реготом
цивілізація,
І третім всевИдющим оком ридає
перо.

Автор: Олег Осташек


Східна поезія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = одинадцять