люди з порожніми лицями


люди з порожніми лицями
пусто клянуться: “навіки”
потім сміються ницо,
довівши тебе до піку.

пусто говорять клятви,
а потім з очей ріки.
їм язика б відтяти
але шкода. і тільки…

їм би оте “навіки”
викарбувать на грудях.
болю було би скільки…
але таких не судять.

саме таким і лаври,
зброя і обладунки.
ці безсердечні лярви
вміють збивати з думки.

саме таким і слава,
оди їм і поклони.
душі чужі – забава,
солод – гучні прокльони.

болю несуть тонни.
кожен – майстерний лучник.
плюють на чужі ікони
храми сквернять гучно.

ми до них усім серцем,
вони до нас із рушницями.
сиплять на душу перцю
люди з порожніми лицями.

Іра Клочанюк©


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 7 = чотирнадцять