“Мамо”


“Мамо”

Вже опали крила дитинства
Думки на вечерю не ті …
Я пам’ятаю про ті таїнства
Що казала ти, мамо, мені

Ти можеш присісти поруч,
Про втому мені не кажи.
Лиш через груди ліворуч,
Дорогу в люди скажи.

Мамо, чи можу спитати,
За що так довго молюсь?
Варте того щоб благати?
Підкажи мені коли помилюсь…

Знаю, що ти мене не зрадиш!
Лиш тобі скажу, що слабка.
Неодмінно мене приголубиш,
Навіть коли я нестерпна така.

Зараз вже пізній вечір…
С тобою допиваємо чай.
В житті бувають річні речі,
Мамо, ти мені вибачай…

Автор: Валерія Скубій


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + вісім =