Мар’яна Савка


Мар’яна Савка

Жінка твого життя, чаша твого терпіння,
Лущить у пальцях час по фасолині днів,
Щемна, як божий дар після гріхопадіння,
Мірку тобі подасть білих і чорних снів.
Ходить помежи зір, слід залишає срібний,
Стелить тобі кожух вовною догори,
Рана твого життя, прірва, тобі потрібна –
Канути в глибину, вирватись на вітри.
Тиха, як перший сніг. Тепла воскова свічка.
Навіть як утечеш, спинить, наздожене.
Жінка твого життя. Віра. Розпука. Звичка.
Серце з грудей візьме. Втомиться і засне.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


4 + = шість