Ми ішли по життю всі своїми дорогами,


Ми ішли по життю всі своїми дорогами,
прокидалися, пили каву і день планували,
ми були всі по вуха в життя закохані,
про війну лиш від прадідів щось дізнавались.
Ми жили і про все весь час мріяли:
про роботу хорошу, гроші, любов,
про новеньку машину ми надії всі сіяли,
а про мир ще не думав ніхто.
Це тепер вся країна молиться Богу
за народ і за те, щоб війни не було,
не зустрінеш уже, йдучи по дорозі
щиру посмішку мами, що йде з малюком.
Бо вона так боїться за майбутнє дитини,
адже кілька років лиш та прожила,
ще не бачила щастя, любові, сльозину ж
помічає щовечора у мами в очах.
Щось погане прийшло зараз в нашу країну:
за вікном шум гранат заглушив спів птахів,
над будинками часто вертольоти летять,
вже здається це звичним таким і простим.
Та незвично все ж бачити як сім”ї руйнують,
забираючи в АТО чоловіків,
через день після чого новини всі чують:
Терористи збили літак. Загинули всі.
Це війна. Страшне й небезпечне слово.
тисячі вже загинули, та не чути кінця,
мріють всі, щоб не вмерли мільйони,
щоб побачили діти повноцінне життя.
Хай не буде ні грошей, ні машин найновіших,
на десятки людей буде кілька хатин,
тільки б згадувать це на історії в книгах,
наче сон, а за мир ми б усе віддали.

Автор: Виктория Лашко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять + 6 =