На добраніч, кохана,


На добраніч, кохана,
йдуть холодні дощі.
Осінь в золото вбрана.
Вечір в мокрім плащі.
На добраніч, кохана.
Опускається ніч,
в непроглядні тумани
все хова увсебіч.
На добраніч, кохана.
Йдуть холодні дощі.
Ти у золото вбрана.
Я – у мокрім плащі.
І не думав я досі
про холодну біду:
ти лишишся, як осінь,
я, мов вечір, піду…
На добраніч, кохана…

Анатолій Таран, “Колискова”.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 8 = один