“На передовій”


“На передовій”

Мамо, прошу, не плач. Груддю – на амбразуру.
Забув я давно, як ти вчила хороших манер.
Війна – моя дама. Я -вічний її кавалер.
Холера вона….Що тікала крізь комендатуру.
Мовчи, постовий. Крізь паркан я пролазити вмію.
Навчився у школі, і став тепер мов акробат.
Сильніше, давай подавай крізь вікна канат.
Я буду звиватись по ньому й нагадувать змія.
Мамо, не плач. Вона – медсестра у штабі.
Лікує поранених. І душу лікує мою.
Зневірився, мамо….Крізь смерті її я люблю.
Байдуже давно чи в Німеччині, чи у Варшаві.
В окопах твій син не зустріне бандитської кулі.
Вернуся я , мамо, коли прийде час, повернусь.
Молися за мене, і я у цю ніч помолюсь.
Молися, допоки ще вічним ми сном не заснули…..
Ти хочеш онуків? Будь ласка, хоч троє, хоч четверо,
Ти, мамо, її, як і я, дуже швидко полюбиш.
Не слухай, що кажуть тобі оці заздрісні люди.
Чекай мене, рідна, на ганку, в найкращу середу…..

Автор: Марина Лонська (Людина-запальничка)


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три + 6 =