Напиши


Напиши

Напиши як ти скучив, просто так напиши.
Щоб їй спалось спокійно і приснилося небо.
Знаєш, краще б ніхто, якшо це вже не ти.
Особливого, врешті, їй нічого не треба.

Засинатиме тихо під “Добраніч” твоє
А у день сумуватиме за твоїми очима.
І спішити не буде: як ти вчив так буде.
Все життя хай пливе за твоїми плечима.

Може, раптом, то ти, задля кого навіки,
Покладе на вівтар наче жертву минуле.
Той хто сон їй кладе уночі під повіки,
Хто про себе тепер не дає їй забути.

Напиши і послухай, як тремтять її руки.
Як не знає вона, що сказати в отвіт.
Завтра вранці, можливо, її вже не буде.
Може, правда й життя заберуть її слід.

© Зоряна Лобода


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


два + = 4