Наталія Баклай


Наталія Баклай

Я спинила його сама.
Серед гурту. У центрі села.
Серед сірих очей і карих.
Круг жінок, до розмов цікавих.
Посеред чоловічого виру
Зупинила, така щаслива.
– Ти мене пізнаєш хоч трішки?
Пам’ятаєш, носив горішки.
Викликав на перерві в школі
До старої, як світ, тополі.
В класі восьмому – на селі
Весь бузок обірвав мені.
А в десятому – вмовив бабцю,
Щоб пустила хоч раз на танці…

Боже мій, як же він хвилювався!
Як вдивлявся, вдивлявся, вдивлявся!..
Це ж сама я його, сама
Зупинила у центрі села.
Серед сірих очей і карих,
Круг жінок, до розмов цікавих,
Посеред цигаркового диму,
Впізнавав він мене, єдину.

Сивий, сивий, чужий чоловік
Ледве чутно мені прорік:
– Пам’ятаю червоне плаття,
І високе, як ніч, багаття,
І вінок із п’янкого зілля,
І чиєсь на селі весілля,
І твою коротеньку стрижку,
І лякливу тебе, як мишку…

…Я йому простягла долоні,
Я торкнула сріблисті скроні.
Я прощалася. Я від’їжджала.
Я нічого йому не сказала.
Лиш минуле зітхнуло нишком –
Я ніколи не мала стрижки…


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ два = 8