Не така Україна


Не така Україна

Флешмоби, вишиванки і стрічки,
Та не така, шановні, Україна.
Життя розміняне на квіти і свічки
І не чекайте, мамо, свого сина…

Це, дійсно, не промова, не протест
І між рядків одноманітність змісту.
Народе мій, неси важкий свій хрест
У кожнім домі: і в селі, і в місті.

Та тільки не скорися, я прошу,
Не вір трибунним горе-патріотам.
Сьогодні я не заклики пишу,
Та ці рядки з щоденного блокноту.

Я просто, відчуваючи той біль,
Тримаю руку на твоєму пульсі.
“Героям слава”, але звідусіль
Я хочу чути просто: “Не здаюся!”

Набридли ці вистави “на показ”, –
Одні “за мир”, а інші з автоматом.
І винного шукають кожен раз,
А я не хочу, чуєш, воювати!

Тримайся, мій народе, а стрічки
Хай символом залишаться, бо мода
Розмінює життя, що мов свічки
Горять яскраво, та не за свободу!

© Людмила Ковальчук


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


3 − три =