не згадуй про мене, не треба.


не згадуй про мене, не треба.
я й так до півсмерті сумна,
щоночі на сповідь до неба
відводить холодна зима.

і навіть як грози в задуху
краплини живі принесуть,
ти слів їх примхливих не слухай,
не згадуй про мене. забудь…

хай зникне усе, що тремтіло,
в думках порятунку нема,
я стерти тебе не посміла,
від того і стерлась сама.

не думай про мене. вже пізно…
не згадуй, почувши ім’я.
розводять дороги нарізно,
обкутує серце тугА.

печаль хай викручує тіло,
росою спадає з плеча,
збреши, що усе відболіло,
не згадуй. мене вже нема.

© Яна Цикнева.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


3 − = один