Нікого не любити – справжнє лихо –


Нікого не любити – справжнє лихо –
Не думати, не ждати, не сміятись
Як той далекий, йде до мене тихо,
А я боюсь ще більше закохатись.

А я боюсь розлуки і утрати,
Боюся зради і зимою стужі,
Та тільки жаль – нема кого кохати,
Усі чужі, і я чомусь – байдужа.

Надсучасні «сучасні» відносини
Що втрачаємо – не шукаємо
Ми у серці морози носимо
І всім кажемо, що «Кохаємо»…

© Антоніна Корнута


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “Нікого не любити – справжнє лихо –”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


три − = 2