…нині хочу сидіти край моря,


…нині хочу сидіти край моря,
споглядати на сніжні меви,
де морським духмянітиме воля,
де людським шепотітимуть леви.

Де в пісок закрадуться ноги,
ну а хвиля оголить душу,
де думки віднайдуть пороги,
моряки ж – довгождану сушу.

Де людина не знайде горя,
де не знають сльозИ вдОви,
де всі мертві сидять поряд,
а живі з ними млосно говорять.

Де п’янка не тільки отрута,
а гірка не лише самотність,
де прості не пізнають скрути,
а безхатченки – ту бездомність.

Та знайти де таке море?
Що йому невідомі біди,
що сидиш собі на просторах
і не хочеться більше тліти…

Автор: Марія Марковська


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 + = чотирнадцять